Блог Івана Плачкова

Останній шанс не допустити вимкнень світла: антикризові заходи

LB.ua

Наразі на наших очах розгортається найдраматичніша за весь час незалежності України системна криза енергетичної галузі. Це не перша криза, яку переживала енергетика разом з усією нашою країною. Але перша, коли в електроенергетиці повністю втрачена керованість і панує незвична та нехарактерна для галузі розгубленість. Рівно як і в країні.

Ми пам’ятаємо енергетичну кризу кінця 90-х років минулого сторіччя, коли мали місце неплатежі споживачів за енергоресурси, відсутність заробітної плати для працівників галузі, віялові відключення електроенергії тощо. Тоді державні негаразди добряче стусонули всі галузі, але найбільше енергетику. Проте чітка щоденна та професійна координація роботи тодішнього уряду дозволила стабілізувати ситуацію, впоратися з проблемами в енергетиці та забезпечити її відновлення і подальший розвиток.

Натомість, цього разу ми маємо повномасштабну кризу, що загрожує енергетичній безпеці держави. Її витоки є рукотворними та мають виключно адміністративно-політичне походження. Вона виникла не в останній момент, бо енергетика є галуззю дуже інерційною, і щоб довести її до сьогоднішнього колапсного стану, треба було дуже постаратися.

І ми постаралися. Попри застереження та пропозиції енергетичних експертів, професіоналів своєї справи, які постійно аналізували ситуацію та попереджали про небезпеку можливості виникнення кризи.

Перш за все, коли стало зрозуміло, що дату старту нової моделі ринку електроенергії зупинити не вдається, а саме з 1 липня 2019 року, законодавці разом з іншими державними інституціями напередодні запуску до невпізнанності спотворили її глибинну ринкову суть через зміни до положень закону.

Саме тоді «ринкові правила» були підмінені на «модернізований адміністративний механізм». А далі понеслася черга взаємопов’язаних та хибних регуляторних рішень, що протягом останніх семи-восьми місяців підсилювали кризові явища на ринку електричної енергії.

Запровадивши практику політико-адміністративного втручання у його роботу замість роботи над помилками та удосконаленням ринкових алгоритмів, залишивши механізм перехресного субсидіювання, дозволивши безконтрольний імпорт електроенергії з РФ та Білорусі, експериментуючи з обсягами та джерелами фінансування «зеленої» генерації, не вирішуючи проблему колосальних багатомільярдних боргів енергетичних підприємств, ми тим самим створили настільки глибокі проблеми в енергетичній сфері, які інакше як кризою назвати не можна.

З огляду на обмеження у зв’язку з надзвичайною ситуацією у країні, викликаною карантинними заходами, зменшенням обсягів споживання і виробництва енергоресурсів, коли на паузу поставлена робота багатьох галузей економіки, суттєвим зменшенням платежів споживачів за використані енергоресурси, ситуація ще більш загострилась, а електроенергетика України опинилася на межі колапсу.

Через низку невиважених та непослідовних рішень, які приймалися останнім часом органами влади, системна криза охопила всю генерацію, розподільчі та інфраструктурні компанії електроенергетики.

Найбільш гострими проблемами є:

  • не ліквідований механізм перехресного субсидіювання;
  • викривлена модель нового ринку електричної енергії, відповідно до якої деякі його сегменти працюють зовсім не за ринковим принципом;
  • існування неринкового механізму ПСО;
  • значні неврегульовані «старі» борги та лавиноподібне утворення «нових»;
  • невизначеність з подальшою долею «зеленої» генерації;
  • диспропорції між тепловою, атомною енергетикою та відновлювальними джерелами електроенергії та багато інших.

Щоб осягнути всю глибину загрози, дозволю ще раз повернутися до вже відомих та виміряних наслідків від допущених помилкових рішень та дій, незалежно від того, якими ідеалами чи інтересами керувалися при їх прийнятті. Перелік є чималим, але їх варто комплексно усвідомити, щоб визначитися з напрямками відновлення та здійснення подальших реформ.

Незважаючи на зниження споживання електроенергії на 5,2% в опалювальному сезоні 2019-2020 рр. у порівнянні з минулим, Україна збільшила обсяги імпорту енергоресурсів на загальну суму 1,4 млрд доларів США.

Так, електричної енергії з РФ та Білорусі було імпортовано 914 млн кВт·год (у минулому опалювальному сезоні імпорту не було), електроенергії з ЄС – 2390 млн кВт·год (у минулому опалювальному сезоні імпорт був відсутній), енергетичного вугілля – 3188 тис. т. (2604 тис. т. у минулому опалювальному сезоні), природного газу – 5,1 млрд м3 (4,0 млрд м3 у минулому опалювальному сезоні).

Як наслідок, в Україні накопичено рекордні незатребувані запаси власних енергетичних ресурсів. Станом на середину квітня 2020 р. запаси вугілля складають 2,9 млн т. (+79% до аналогічного періоду минулого року), природного газу - 7,0 млрд м3 (+79%).

В той же час, власних покладів вугілля нам вистачить на багато десятків років, а його видобуток може забезпечити енергонезалежність країни. Проте зараз вугілля стало непотрібним – теперішній залишок вугілля на складах ТЕС та шахт перевищує норму в 5 разів. Імпорт електроенергії з РФ та Білорусі замістив 1,5 млн т. українського вугілля, є політичною зброєю та антиринковим механізмом, що виснажує економіку України.

Через незбалансованість паливного балансу та балансу електроенергії вимушені зупинятися шахти та теплові електростанції.

Сьогодні майже повністю припинився видобуток вугілля в Україні. Так, з листопада 2019 року зупинена шахта «Червоноліманська», кількість співробітників - 3 тис. осіб. Також були зупинені шахти «Селидіввугілля», «Волиньвугілля», «Білозерська». З 1 квітня 2020 року зупинено підприємство «Добропіллявугілля» - 6,5 тис. співробітників.

А з 20 квітня зупинилось найбільше й найсучасніше шахтоуправління «Павлоградвугілля», яке видобувало 60% вугілля та було другим в регіоні платником податків (5 млрд. грн. в бюджети усіх рівнів) після «Укрзалізниці». До складу цього підприємства входять 10 шахт, 3 збагачувальні фабрики та ремонтно-механічний завод, на яких працюють майже 23 тисячі осіб. З урахуванням членів родин, це близько 70% мешканців міста Павлограда. Тепер на місто чекає соціальна катастрофа.

Крім того, з листопада 2019 року почалося виведення у простій ТЕС: станом на 1 квітня 2020 р. у частковому простої перебувають всі 8 ТЕС та 1 ТЕЦ енергохолдингу ДТЕК – загальна кількість співробітників - 5,8 тис осіб. Більше того, ТЕС примусили працювати зі складом обладнання, який є нижче допустимого, що порушує критерії надійності енергосистеми з резервування заміщення працюючих атомних енергоблоків на випадок їх аварійного відключення.

Така ситуація призвела до зниження обсягів видобування власного вугілля (на 5% від обсягів минулого опалювального сезону) та електроенергії на ТЕС (на 20%).

Наразі ціна на електроенергію в Україні як для промислових споживачів, так і для населення є однією з найнижчих в Європі. Незважаючи на це, регулюючі органи шляхом внесення зміни до Правил оптового ринку електроенергії, а також використовуючи адміністративні важелі впливу, ще більше знизили оптову складову ціни на електроенергію з 160 коп./кВт·год до рівня 120-135 коп./кВт·год у 4 кварталі 2019 р. та 1 кварталі 2020 р.

При такій низькій ціні на електрику запасів вугілля на складах ТЕС ще вистачить, щоб використати його літом. Проте вже неможливо буде зробити нові запаси для ОЗМ у зв’язку з довготривалою збитковою роботою та непогашеними боргами і відсутністю обігових коштів.

Таким чином, станом на 1 квітня ц. р. фактично всі види генерації та енергетичні компанії – основні гравці на ринку електричної енергії мають від’ємний фінансовий результат, зазнали збитків або накопичили борги.

ТЕС відпрацювали останні 6 місяців зі збитком 3,1 млрд грн. АЕС не отримали від ДП «Гарантований покупець» за вироблену в цьому періоді електроенергію понад 4,4 млрд грн, ГЕС - близько 0,5 млрд грн, а генерація з відновлювальних джерел енергії (ВДЕ) - понад 3,1 млрд грн.

Заборгованість «Центренерго» за вугілля оцінюється в 2,5 млрд грн, «Донбасенерго» заборгувало за вугілля понад 1 млрд грн.

НАЕК «Енергоатом» був змушений фактично зруйнувати систему ПСО для ВДЕ, обмеживши 29 березня ц. р. постачання електроенергії на адресу ДП «Гарантований покупець», і розпочавши самостійно здійснювати продаж електроенергії у збільшеному обсязі на ринку «на добу наперед».

Уповільнення реформи ринку електричної енергії та адміністративно-політичне втручання у його роботу призвело до ситуації, коли працівникам АЕС не вистачає грошей навіть на зарплату ТЕС та вугледобувні підприємства зупиняють роботу, а невизначений фінансовий стан підприємств генерації ВДЕ дає інвесторам негативний сигнал.

Якщо терміново не втрутитись у ситуацію і не розпочати невідкладно долати системну кризу в енергетиці, наслідки можуть стати незворотними.

Припиниться енергопостачання промисловим та побутовим споживачам – країна залишиться без світла та тепла.

Буде зруйнована енергетична галузь, зокрема відійдуть у минуле теплова генерація та вугільні шахти, а сотні тисяч працівників опиняться на вулиці.

Прискориться падіння промислового виробництва, суттєво знизяться відрахування до бюджетів усіх рівнів, зросте безробіття та ускладниться соціально-економічне становище в країні.

Україна втратить енергонезалежність, яку ми відстояли навіть у 2014-2016 рр. під час відомих подій на сході нашої країни внаслідок російської агресії. При цьому ми отримаємо високу вірогідність загрози національній безпеці через посилення тиску з боку Росії, яка вимагатиме політичних поступок в обмін на покриття дефіциту електроенергії в Україні.

Тому, щоб усунути всі ці негативні тенденції в енергетичній галузі, врятувати електроенергетичний комплекс України від колапсу необхідно у стислі терміни реалізувати наступні антикризові заходи.

  • Перш за все, треба створити антикризовий штаб (міжвідомчу комісію) на чолі із прем’єр-міністром. До складу штабу мають увійти представники Мінеконерго, Мінфіну, Мінекономіки, МЗС, Державної фіскальної служби, НКРЕКП, Укренерго, найкрупніші оператори в енергетиці.
  • Потрібно вирішити кадрові проблеми у галузі, адже зараз у профільному міністерстві та у майже 90% компаній замість керівників працюють виконуючі обов’язки. Тому протягом двох, максимум трьох тижнів треба призначити керівників енергокомпаній, в тому числі «Енергоатома» та «Укренерго».
  • Доцільно розглянути питання введення посади першого віце-прем’єр-міністра з паливно-енергетичного комплексу та питань житлово-комунального господарства, який би щоденно координував роботу різних міністерств і відомств, яким підпорядковані енергетичні підприємства. Нарешті після 50 діб відбулось призначення Ольги Буславець в Мінекоенерго. Однак, знову таки лише в статусі т.в.о. міністра. Це не коректний підхід до формування керівного складу міністерства у період кризи. Міністра треба затвердити на посаді з усією повнотою повноважень та відповідальністю.
  • Після цього необхідно буде переглянути енергобаланс з метою забезпечення стабільної роботи енергосистеми країни та збуту вугілля; переглянути, а в перспективі – скасувати адміністративні обмеження в енергетиці, що унеможливлюють дію повноцінних ринкових механізмів. Прем’єр-міністр Денис Шмигаль 15 квітня заявив, що протягом найближчих днів баланс буде. Сподіваюсь, що він дотримається слова, бо тягнути вже немає куди.
  • Крім цього треба забезпечити економічно збалансовану модель роботи галузі та вирішити проблему боргів шляхом прийняття законопроекту №2386 «Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії», який має реструктурувати заборгованість енергопідприємств.
  • З метою термінового вирішення проблеми заборгованості за електроенергію та забезпечення оплати поточного споживання у повному обсязі необхідно розпочати масштабну інформаційно-роз’яснювальну кампанію щодо необхідності своєчасної оплати за спожиту електроенергію.

Прийняття цих термінових та рішучих дій дасть можливість протягом місяця-півтора забезпечити подолання кризових явищ, надійно і в повному обсязі забезпечити громадян та економіку країни електричною енергією, яка є основною цивілізаційною складовою життя сучасного суспільства.

Але і цього недостатньо. Обов’язковим першим кроком об’єднання зусиль енергетиків, держави та інших інституцій в подоланні кризових явищ має стати публічне визнання допущеного суспільного/адміністративного та професійного невігластва при впровадженні нової моделі ринку електричної енергії України. Тоді далі буде легше.

Після появи перших ознак виходу з кризи, треба буде продовжити роботу з реформування ринку електричної енергії, вирішення проблем «зеленої» генерації, модернізації електромереж, виконання заходів, направлених на інтеграцію українських енергосистеми та енергоринків з європейськими відповідно до взятих зобов’язань.

Відеоархів

© 2017-2020 ЕнергоВсесвіт
Всі права захищені

Пошук

ВХІД