Новини галузі

Іван Плачков про ситуацію в енергетиці України

Іван Плачков про ситуацію в енергетиці України

10 липня 2020 року Голова Ради Громадської спілки «Всеукраїнська Енергетична Асамблея» Іван ПЛАЧКОВ був гостем програми «Свобода слова» Савіка Шустера. Під час включення до телеефіру він прокоментував ситуацію в енергетиці України.

Про імпорт електроенергії та вугілля. Перш за все, він зазначив, що потреби в імпорті електроенергії не було ані в 2014 році, ані в 2017, ані в 2019 році. «Це були бізнес-схеми, а правоохоронні органи повинні розібратися, хто на цьому заробляв і чому це відбувалось. Ми не повинні у майбутньому допускати імпорту електроенергії», - зауважив І.Плачков.

Він нагадав, що Україна лише один раз потребувала імпорту антрацитового вугілля. Це було відразу після окупації східних регіонів, коли частина енергоблоків наших теплових електростанцій працювали на антрациті та існував значний дефіцит цього виду палива. Тоді українські енергетики зробили неможливе: на електростанціях «Центренерго» та ДТЕКу котли були переведені з антрацитового вугілля на газове вугілля. Такого ще не було в історії світової енергетики. Тому сьогодні потреби в імпорті вугілля немає.

Про закриття вугільних електростанцій у країнах Європи. І.Плачков підкреслив, що сьогодні у Європі згасає ейфорія щодо зеленої енергетики, видобутої з відновлювальних джерел. Так, наприклад, Польща минулого року ввела в експлуатацію вугільний блок на 1000 МВт*год та будує ще три вугільних блока. Німеччина також будує шість вугільних блоків невеликої потужності з метою забезпечення регулювання своєї енергосистеми. А Великобританія у цьому році повернулась до розробки шахти – вперше за багато років – вугілля буде йти на потреби металургійної галузі країни.

«Ми також знаємо, що за всіма перспективними документами вугільну генерацію у Європі закриють лише близько 2035-2040 року. Я вже неодноразово наголошував, що вугільна генерація в Україні буде необхідна принаймні до 2050 року. Тому нам не треба гарячкувати та поспішати», - висловив впевненість експерт.

Щодо регулювання в енергетиці. Він зазначив, що в державі є два центральних органи виконавчої влади, які мають регулювати ситуацію в енергетиці – Міністерство енергетики та Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та житлово-комунальних послуг (НКРЕКП). Сьогоднішню кризу в енергетиці можна врегулювати максимум за два-три тижні. Проте зараз Міністерство енергетики практично усунули від управління галуззю, тому що ключові компанії («Укргенерго», «Нафтогаз», «Центренерго», обленерго) були передані в управління іншим органам влади – Міністерству фінансів, Фонду держмайна тощо. Міненерго зараз не має реальних важелів впливу на ці компанії та лише розробляє і впроваджує політику в сфері енергетики.

Що стосується НКРЕКП, то, починаючи з 2014 року, цей орган є недієздатним, оскільки сумнівним указом тодішнього президента у неконституційний спосіб була проведена повна ротація усіх членів комісії. Такого механізму ротації членів енергетичного регулятора немає в жодній країні Європи. НКРЕКП має бути або незалежною та підзвітною трьом гілкам влади, або, як правило, підпорядкованою уряду, яким чітко, на певний термін призначаються професійні фахівці у сфері енергетики, що мають працювати принаймні 5-7 років, щоб забезпечити регулювання у цій сфері.

«А у нас ротація членів комісії відбувається після двох-трьох років, протягом яких вони навіть не встигли зрозуміти, де знаходяться. Природньо, що вони не можуть врегулювати всі ті проблемні питання, що стоять сьогодні перед енергетикою, - і на ринку електроенергії, і на ринку газу, і у виробників з відновлювальних джерел, в «Енергоатомі» тощо. Раніше ці два державні органи працювали, тому в нас не було таких проблем в енергетичному комплексі, а перед шахтарями не було заборгованості із заробітної плати.

Я закликаю владу утриматись від впливу на НКРЕКП, від здійснення передчасної ротації її членів. Потрібно дати їм можливість осмислити систему торфоутворення в енергетиці, не говорячи вже про технічні деталі функціонування комплексу. Треба вивчити відповідний європейський досвід», - відзначив І.Плачков.

Щодо тарифів на електроенергію. Тарифи на електроенергію для населення підвищувались на 30% в 1999 році, наступного разу їх підвищили аж через сім років – у 2006 році. Сьогодні тарифи для населення знову не відповідають собівартості виробництва електроенергії – вони навіть найнижчі у світі, лише в Туркменістані та Таджикистані вони ще нижчі. А перед введенням нової моделі ринку електроенергії ми не скасували перехресне субсидіювання, коли низьку ціну електроенергії для населення перекриває промисловість. Дивно, що люди у владі, які сповідують ринкові відносини, й досі не відважились на подолання цієї ганебної для економіки та шкідливої для енергетики країни тенденції - не мають політичної волі підвищити тарифи до економічно обґрунтованого рівня.

«Треба або переходити на жорстке регулювання в енергетиці, де ціни визначаються адміністративно, або впроваджувати ринкові відносини за європейським зразком – без цінових обмежень, ручного регулювання тощо. Інакше просто не може бути», - підсумував Голова Ради Громадської спілки «Всеукраїнська Енергетична Асамблея».

Пошук

ВХІД