ЗМІ про ПЕК

Проблеми в атомній енергетиці створені штучно

Українська атомна енергетика сьогодні перебуває у вкрай важкому становищі. Рекордне зменшення частки генерації, фінансові питання, постійні кадрові перестановки - все це ставить атомну галузь, що виробляє половину всієї електроенергії в країні, на межу виживання. Про те, чому склалася така ситуація, який реальний технічний стан атомних блоків, о настрої всередині галузі і надіях на майбутнє Kosatka.media поговорила з екс-віце-президентом з ремонтів та заводського виробництва НАЕК «Енергоатом» (2004-2020 рр.) Володимиром Пишним.

- Володимире Максимовичу, нинішню кризу в енергетиці порівнюють з ситуацією в 90-х. Наскільки це справедливо?

- Таке зниження вироблення атомних станцій - це вперше в історії незалежної української енергетики. За 15 років роботи на посаді віце-президента Енергоатому у мене накопичилося 15 записників, куди я кожен день занотовував всі дані: добове вироблення і споживання, і наше, і теплових станцій. В останні 3-4 роки - було видно постійне зниження споживання через зупинку підприємств, але таке зменшення виробітку атомних станцій - вперше.

- Які чинники привели атомну генерацію до цього?

- Коли Україна стала незалежною, я працював на Запорізькій станції заступником головного інженера. І добре пам'ятаю, що з цього моменту наша атомна енергетика перетворилася на дійну корову.

Ми втратили серйозність ставлення до галузі.

Але раніше до нас хоча б ставилися з повагою, розуміли, що атомна генерація - це локомотив розвитку економіки в країні. І Леонід Кучма, і Віктор Ющенко, і Юлія Тимошенко - все трепетно ​​відносилися. Рівень їх мислення і кругозору був набагато вище, ніж у нинішніх керівників, і вони розуміли і серйозність ситуації з Чорнобильською станцією, і важливість самої генерації.

Коли все змінилося?

- У 2014 році ми відчули, що нікому більше не потрібні. Ми завжди підходили системно, працювали по регламентам, за інструкцією. Всі 30 років незалежності розробляли держпрограми розвитку атомної енергетики. Там і будівництво нових блоків до 2035 року, і ще  багато чого. Але в 2014 році ми відчули, що це нікому не цікаво. Головним в енергетиці став бізнес.

Була надія на нового президента, вірили, що неправильне ставлення до нас зміниться. Але не тут-то було. З 1 липня 2019 року ми розпочали працювати в новому ринку і отримали кризу. Але ж всі попереджали, що це не зовсім правильно, давайте відкладемо початок роботи. Ринок повинен бути ринковим. А вони загнали нас - 90% продавати населенню по 56 копійок! І не ми самі продаємо, а передаємо для реалізації. І державні підприємства, в тому числі і ми, опинилися в найгірших умовах.

- В якому стані зараз знаходяться блоки українських АЕС? Вони дійсно застаріли?

- Я пам'ятаю кожну нашу реакторну установку. Більшість блоків українських АЕС, 13 з 15 - це так звані «тисячники», блоки типу ВВЕР-1000. Їх проектний термін служби - 30 років. Ще два блоки Рівненської АЕС - це ВВЕР-440, у них проектний термін - 20 років. Але це не означає, що по закінченню цього терміну їх потрібно негайно закривати.

Базовою умовою для безпечної експлуатації АЕС є цілісність корпусу реактора (КР). Фактично, термін служби корпусу визначає період безпечної експлуатації усього енергоблоку.

У 2019 ми, спільно з нашим науково-технічним центром, провели оцінку термінів безпечної експлуатації КР всіх АЕС України і дали прогнози по кожному з блоків. Прогноз робили в двох варіантах: реалістичний, що враховує чинні норми, і більш суворий - консервативний, що включає всі можливі додаткові ризики. Так ось, за консервативним сценарієм 5 наших блоків можуть безпечно працювати 55 років, а ще 10 - 60 років. А якщо не заганяти атомну галузь в кут, і давати їй можливість працювати за тими нормами, які закладені при розробці і будівництві станцій, то ці терміни збільшуються до 60 і 60+.

Тобто, у країни ще кілька десятиліть може бути надійне, екологічно безпечне джерело дешевої електроенергії!

Розумієте, коли станції будувалися, ні у кого в світі ще не було практичного досвіду багаторічної експлуатації АЕС. Фахівці робили розрахунки на найближчі 30 років, розуміючи, що протягом цього часу з'являться нові технології, нові вимоги. Але все робилося на совість, на деякі елементи ядерної установки закладався семикратний запас міцності. Атомна енергетика завжди була тісно пов'язана з військовими, тож в питаннях безпеки все було на найвищому рівні.

У 2012 році ми вперше почали подовжувати ресурс блоків. Щоб продовжити термін експлуатації і отримати від Регулятора ліцензію на право подальшої експлуатації енергоблоків - потрібно оцінити технічний стан, провести розрахунки безпеки кожного блоку, оновити обладнання, яке виробило ресурс, закладений в проекті або технічних вимогах.

Результати досліджень показали, що критичні елементи: корпус реактора, обладнання першого контуру мають 30% запас міцності і міняти їх не потрібно. Оновили тільки неосновне обладнання - поставили більш сучасні комплекси технічних засобів АСУ ТП. Мій друг і колега В'ячеслав Тищенко, який був тоді генеральним директором Запорізької атомної електростанції, говорив: «Ти знаєш, блок зараз кращий, ніж новий».

Заміна морально застарілого обладнання - це невеликі витрати. Щоб побудувати новий блок, а світові ціни приблизно однакові, потрібно витратити 4,5 млрд доларів. Для продовження терміну експлуатації, на всі заходи заміни, необхідно близько 4 млрд гривень. Тому кожен блок повинен відпрацювати максимум своїх можливостей.

 - Якщо все добре, чому блоки виводять в ремонт? Ось зараз ремонтують відразу два на Запорізькій АЕС і один на Південно-Українській.

- У енергетики, в тому числі української, є осінньо-зимовий максимум, з жовтня по березень, коли готовність енергоблоків до несення навантаження повинна бути максимальною. Тому, вся світова енергетика планові ремонти традиційно робить влітку, коли споживання нижче. На Запорізькій станції і по 3 блоки були влітку в ремонті. Нічого в цьому страшного немає. Зате в зиму входили усіма блоками.

Багато пишуть, що «ремонти не проводилися роками, тому життя змусило виводити блоки в ремонт». Це справжнісінька брехня!

У нас є чіткі нормативи в тому ж проекті енергоблоку - черговість проведення ремонтів. Щороку ми проводимо середній плановий ремонт. Це ремонт основного обладнання, часткове перезавантаження палива: від 42 до 46, із загальних 163-х, касет ядерних збірок ми вивантажуємо, нові завантажуємо, щоб блок працював на повну потужність. Раз на чотири роки - капітальний ремонт. Це повне вивантаження активної зони, обстеження всього обладнання. Норматив середнього ремонту - 55 діб, капітального - 80 діб.

- А що означає для генерації одночасне виведення декількох блоків в резерв?

- В резерв і раніше виводили, але не більше одного блоку. Коли були сніжні зими, рівень води в Дніпровському каскаді був високий, виводили, як правило, з кінця березня до початку травня, один блок на Запорізькій атомній. Але зараз зовсім інша ситуація. Це штучно створені обмеження.

- В кінці травня потужність вугільних ТЕС в Україні вперше перевищила працюючу потужність атомних електростанцій ...

- Протягом останніх 4 років в цьому питанні відбувається повне беззаконня. Так не повинно бути, і з економічної, і з екологічної точки зору. Не час зараз для таких перекосів.

Атомники і тепловики завжди поважали один одного. Тим більше, що в Енергодарі дві станції - Запорізька АЕС і Запорізька ТЕС, ми ж деякою мірою рідня. Але теплові станції зношені від 80 до 90%, про технічну безпеку ніхто не думає. У 2016 році, коли я знову працював в Енергодарі, вночі їдеш зі станції, над ТЕС - чорний дим, а вранці він уже коричневий. Значить, вночі відключали фільтри, щоб знизити витрати. Але ж радіоактивні викиди теплової станції більше, ніж атомної.

- Читаючи новини,здається, що атомну генерацію наздогнала ще й кадрова криза. У галузі більше, ніж півроку немає постійного керівника, та й нові призначення в керівництві Енергоатому викликають питання.

- В галузь зайшли люди, які ніякого відношення до атомної енергетики не мають.І якщо трапиться, що президента призначать з порушенням закону про ядерну енергетику та радіаційну безпеку, в якому прописані кваліфікаційні вимоги до персоналу, тоді це ще один плювок в обличчя.

- А з Вашої точки зору, хто б міг зайняти цю посаду?

- У нинішній ситуації довго вникати в справи - смерті подібно. Тому, я вважаю розумним, щоб повернувся Юрій Недашковський. Він керував атомною галуззю в різні роки, і його досвід зараз дуже б знадобився, в тому числі і при відстоюванні інтересів атомної генерації.

Розумієте, ми не думали, що нам доведеться захищати право на життя, не готували справжніх бійців і лідерів. Себе треба захищати, а ми цього не вміємо.

- Можливо, криза допоможе навчитися?

- Сподіваюся, рано чи пізно, це трапиться. Напевно, треба було раніше зайнятися цим питанням. Але за законодавством, для працівників атомної енергетики передбачено багато обмежень. Наприклад, заборонені страйки - не може колектив атомної станції відмовитися виконувати свою роботу. Та й ми так виховані - важко, але потрібно витерпіти. А ось зараз ситуація дійшла до тієї точки, коли явно необхідно не тільки піднімати колективи, а й змінювати психологію кожного співробітника, доносити до нього важку реальність.

Ось недавно голова профспілкового комітету виступав, говорив, що треба омолоджувати колективи, щоб пенсіонери давали дорогу молодим. Це добре, але звідки ці молоді візьмуться? Престижність професії сильно знизилася - заробітні плати, в порівнянні з бізнесом, не високі, роботу в містах-супутниках, крім АЕС, знайти складно, і житло для атомників давно вже не будують.

Треба їздити, зустрічатися з колективами, говорити з людьми особисто. А наші «виконуючі обов'язків», ні один, ні другий, ні до коронавируса, ні зараз, нічого не роблять.

Це ж уже зовсім інше покоління, з 90-х. Вони по-іншому виховані. Люди не загартовані в жорстких умовах.

Коли ми будували наші станції, без вихідних, блок за блоком, з'являлися досвід, відповідальність і гордість за свою професію - ти бачив результати своєї праці.

У 1997 році ми пустили останній 6-й блок на ЗАЕС, в 2004 - 2-й на ХАЕС і 4-й на РАЕС - і це було останнє, де люди могли себе проявити. Наступні десятиліття - тільки рутинна робота і спокійна експлуатація. А колективи об'єднують труднощі, коли всі працюють на одну високу мету. Зараз такого об'єднуючого моменту немає.

Я сподівався, що поштовхом для розвитку колективів стануть проекти з продовження терміну експлуатації. Нові завдання для інженерів, нові думки, знання. І коли в 2016 приїхав на Запорізьку АЕС, сказав людям - хочу зробити так, щоб вам хотілося ходити на роботу. Ось найголовніше. І люди загорілися. Не замовляли інженерінгову послугу, а самі виконували роботи. Але цього мало. Атомників навмисно заганяють в кут. Політики, заради обслуговування своїх інтересів, створюють міф про те, що атомна енергетика застаріла, що у неї немає майбутнього. А ми занадто виховані, звикли до зовсім іншого спілкування.

Сьогодні безліч фахівців їде, залишаються ті, кому вже за 50.

Люди йдуть, їдуть, туди, де вони потрібні. У Туреччині станція будується повним ходом, в Об'єднаних Арабських Еміратах.

На пенсію щороку близько 400 осіб йдуть. А приходить - на порядок менше. Я зараз продовжую викладати. Так ось, в Одеському політехнічному університеті на спеціальність «Атомна енергетика» в 2018-му пришло 7 осіб, на другий курс залишилося 5. В 2019-м - 13. В Київському політеху трохи більше. Але звідти, в основному, ніхто не йде працювати на атомні станції, всі намагаються залишитися в столиці. І це ні що інше, як катастрофа. В середині 70-х на наш факультет набирали по 100 студентів! І люди приходили не випадкові - це була нова галузь, високі технології, професія майбутнього.

- Що за таких умов чекає нашу атомну генерацію в подальшому? Які у Вас відчуття?

- Будь-які проблеми можна вирішити. Бажання повинно бути. Само по собі нічого не зміниться. У 2019 ми розробили «Енергетичну доктрину 2020-2026 НАЕК« Енергоатом ». Це детальний план з 12 кроків по перетворенню «НАЕК «Енергоатом» в високоприбуткове підприємство. 

Корпоратизація за британським принципом для нас занадто ризикований варіант, від стабільної роботи АЕС залежить енергетична безпека країни. Необхідно поступово розділити операційну діяльність та інвестиційну, і передати питання розвитку в венчурний фонд, куди вже можна залучати інвесторів. Таким чином, держава збереже контроль над надійністю роботи галузі, Енергоатом отримає можливості для розвитку, а у атомної енергетики в Україні з'явиться майбутнє.

Світлана РІЗНООКА, Kosatka.Media

Відеоархів

© 2017-2020 ЕнергоВсесвіт
Всі права захищені

Пошук

ВХІД